Герої не вмирають! Вони тут, з нами на Землі! Лише тихенько-тихенько сплять. Бо змучились від катувань, побоїв і голосу смерті, що на вістрі снайперської кулі... Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі героїчним жовто-блакитним полум’ям горять! А ми повинні жити гідно, щоб святу Небесну Сотню нізащо, ніколи не забути. 

    Не дамо пам’яті застигнути, забронзовіти. І допоможемо пам’ятати іншим — друзям, родичам, сусідам. Може, не лише пам’ятати, але й знати: бо чи всі знають правду про криваві події в Києві зими 2014 року?